Скипидар – це безбарвна або з незначним жовтим відтінком рідка речовина з характерним хвойним запахом. Отримують її зі смолистих речовин хвойних дерев.
Живичний скипидар – це продукт відгону свіжої деревної смоли (переважно з ялини, сосни, кедра).
Його густина становить 0,86 г/см³, t кипіння – 150-180 °C. Він горючий. При контакті з повітрям піддається окисленню і набуває густої консистенції. Добре розчиняється у бензині, ефірі та оцтовій кислоті.
Живичний скипидар застосовують у:
- лакофарбовому виробництві;
- текстильній галузі;
- парфумерній промисловості;
- фармацевтичній промисловості.
Скипидар і його цілющі властивості були відомі ще в давнину. Стародавні рукописи свідчать, що наші предки вважали скипидар практично панацеєю від усіх хвороб.
Скипидар активізує обмін речовин, нормалізує серцево-судинну діяльність, регулює кров’яний тиск. Останнім часом широке застосування отримали так звані скипидарні ванни. Вони допомагають зняти стрес, поліпшити працездатність, підвищують тонус організму, активізують захисні сили і значно прискорюють темпи одужання при різних захворюваннях. У допустимих дозах живичний скипидар не має протипоказань. Завдяки своїм антисептичним властивостям, скипидар живичний ефективний при лікуванні ангіни, грипу і бронхітів. Місцеве застосування виявляє легку протизапальну, а також подразнюючу та відволікаючу дії. Скипидар дуже часто входить до складу різних бальзамів і мазей, які застосовуються в лікуванні захворювань опорно-рухового апарату, зокрема, артритів, артрозів, радикулітів, міозитів і невралгій.
Не є лікарським засобом.
